![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tanda_mif_chgkОригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
nazavzhdy в Звернення Патріарха з приводу російської анексії Криму.
nazavzhdy в Звернення Патріарха з приводу російської анексії Криму.Звернення
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
з приводу російської анексії Криму
Дорогі брати і сестри!
Шановні співвітчизники!
Покликання Церкви – свідчити про правду. Тому необхідно дати моральну оцінку анексії, чи краще сказати – аншлюсу Криму, напередодні здійсненого Російською Федерацією.
18 березня 2014 р. керівниками Росії було публічно вчинено порушення трьох заповідей Божих: не кради; не говори неправдивого свідчення на ближнього твого; не бажай дому ближнього твого... (і) нічого, що у ближнього твого (Вихід 20:15-17). Наслідком збройної агресії російської влади проти України також вже стало кровопролиття – вбивство сепаратистами українського активіста у Донецьку, вбивство кримського татарина та українського військовослужбовця у Криму.
Підбурювані та підтримувані з Росії провокатори сіють смуту і закликають до сепаратизму, розпалюють громадянський конфлікт у східних та південних областях України. В Криму вірних присязі українських військовослужбовців, членів їхніх родин піддають безперервному тиску, їх залякують, в тому числі з використанням зброї.
В окупованому Криму безвісти зникають громадські активісти. Ті, хто перебував у заручниках окупантів та був відпущений, свідчать про жорстоке, нелюдське поводження, постійні приниження, погрози вбивством, імітації розстрілу. За все це також несе відповідальність особисто російське керівництво.
У виступі 18 березня в Кремлі Президент Росії В. Путін використав засіб диявола – змішав правду з неправдою. Переконаний, що напівправда, яку з вуст глави російської держави чув весь світ, гірша за відверту неправду – як схована в їжу отрута є більш небезпечною, ніж отрута явна.
Вважаючи розпад тоталітарного СРСР «трагічною подією» він не сказав, що в Україні, в тому числі в Криму і Севастополі, більшість людей 1 грудня 1991 р. на відкритому референдумі без жодного примусу підтримали незалежність України. Також він жодним словом не згадав про зобов’язання не тільки поважати, але і гарантувати територіальну цілісність, суверенітет і недоторканість кордонів України, взяті на себе Російською Федерацією за Будапештським меморандумом 1994 р. та Договором про дружбу 1997 р.
Окупувавши і анексувавши Крим, керівництво Росії по суті поставило під сумнів всю систему міжнародного права. Відтепер, на думку російської влади, будь-яку суперечку «в зоні інтересів» Кремля можна вирішувати військовою силою та іншими засобами тиску – не рахуючись з самими принципами права і справедливості, з міждержавними та міжнародними угодами, думкою світового співтовариства.
Пан Путін опосередковано це визнає і сам, вказуючи на те, що в минулому Росія була ніби вимушена, через свою економічну та політичну слабкість, підписувати відповідні договори та брати на себе зобов’язання. Виходячи з логіки та бачачи дії, тепер, коли Кремль відчув себе сильним, він може дозволити собі відкидати всі зобов’язання та діяти на власний розсуд.
Мотивуючи агресію проти України, Президент Росії апелює до спільного історичного минулого наших держав і народів. Але ж у різний час під російською владою, окрім України, перебували ще низка держав – Білорусь, країни Балтії, Польща, Фінляндія, Молдова, країни Закавказзя та Середньої Азії. Судячи з усього, від російського керівництва тепер можна очікувати не лише вторгнення у південно-східну Україну, але і в будь-яку з цих країн. Адже там, як і в Україні, є етнічні росіяни та російськомовні люди, «захистом інтересів» яких Кремль готовий виправдовувати своє загарбництво.
Володимир Путін офіційно почав використовувати такі визначення, як «русский мир», «історична Росія», «росіяни – розділена нація», «ми з українцями – один народ». Все це, разом з ностальгією за минулою державною величчю та прагненням реваншу за розпад СРСР, є точною копією ідеології та риторики фашистських режимів ХХ століття, зокрема у Німеччині та Італії.
Наочним підтвердженням цього ідейного зв’язку є також антиукраїнська істерія, розгорнута у російських ЗМІ. Місяцями виливаючи на російський народ напівправду та відверту брехню про події в Україні, водночас блокуючи доступ до будь-якої альтернативної точки зору, російська влада, як колись і влада фашистських держав, обдурила власний народ, який зараз її злочинні дії в більшості своїй вітає та схвалює.
Історія нагадує, що аншлюс Австрії і загарбання Судет відбулися також під гаслами «єднання народу», «захисту національних інтересів», «відновлення справедливості». Там теж під дулами зброї проводилися «референдуми», які давали потрібні загарбникам результати. Але після «мирного» загарбання розпочалася найкривавіша ІІ Світова війна, бо політика умиротворення агресора завжди приводить не до миру, а до відчуття безкарності у агресора і бажання рухатися далі.
Саме тому найперше звертаюся до всього українського народу: на нашу Батьківщину віроломно напав ворог, який окупував частину України та прагне взагалі знищити нашу державність і незалежність, повернути нас у імперське кремлівське ярмо. Тому священний обов’язок кожного – допомагати боронити від нападника наш спільний український дім.
Ми повинні згуртуватися, бо лише у єдності – сила народу. Дії представників української держави можуть викликати критику, але слід пам’ятати: окупаційна влада не дозволить ніякої критики.
Приклад багатьох народів свідчить – згуртованість та самовіддана боротьба в обороні рідного дому забезпечувала перемогу навіть над значно численнішим і сильнішим агресором. Адже Бог не в силі – Бог у правді.
Висловлюю солідарність з усіма, хто безстрашно вже став проти агресора. Велика повага і шана мужньому кримськотатарському народу, який в умовах окупації зберігає відданість єдності України. Вдячний за мужність архієпископу Клименту, духовенству і вірним Кримської єпархії Київського Патріархату – наша Церква робитиме все можливе, щоби підтримати їх та захистити їхні права.
Ще раз повторю слова, сказані неодноразово від імені нашої Церкви у ці дні: український народ не має і не повинен мати жодної ненависті чи ворожнечі до російського народу, навіть в умовах військової агресії проти нашої держави. Ми хочемо, і я переконаний – у майбутньому будемо мати дружні та рівноправні відносини між незалежною Україною і демократичною Росією на основі взаємної поваги до суверенітету та невтручання у внутрішні справи одне одного.
Знову звертаюся до міжнародного співтовариства: час заяв про глибоку стурбованість давно минув, настав час дій. Тому вітаю якнайшвидше підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, надання Україні перспективи членства у Європейському Союзі – як гарантії миру не лише в нашій державі, але і в цілій Європі.
Зараз вирішується не лише доля України, але і доля всього світу. Людство стоїть на роздоріжжі: повернутися в епоху, коли відносини між народами з’ясовуються не на основі права і справедливості, а силою зброї та ціною мільйонних жертв, – або разом зупинити цинічного агресора і цим врятувати світ від найгіршого. Тому всі міжнародні інституції безпеки: ООН, ОБСЄ, НАТО, а також країни-гаранти за Будапештським меморандумом повинні вжити всіх заходів для припинення агресії Росії проти України. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться!
Дорогі брати і сестри!
У ці важкі дні ще раз хочу засвідчити – Київський Патріархат з українським народом. Ми молимося до Бога і просимо захистити нашу державу і народ від нашестя чужинців, просимо Господа невидимою силою зміцнити Україну в боротьбі за правду, свободу і мир.
Закликаю всіх віруючих до такої молитви і твердо впевнений, що у цій боротьбі переможе український народ.
Нехай Бог благословить нашу державу, наші мужні збройні сили і весь український народ!
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України.
19 березня 2014 року.
http://www.cerkva.info/uk/news/patriarkh/4574-patr-zvernennia-anshlius-krym.html
Обращение Украинского Патриарха по поводу аншлюса Крыма (на русском языке).
Обращение Патриарха Киевского и всея Руси-Украины Филарета
по поводу российской аннексии Крыма
Дорогие братья и сестры!
Уважаемые соотечественники!
Призвание Церкви – свидетельствовать об истине. Поэтому необходимо дать моральную оценку аннексии, или лучше сказать – аншлюсу Крыма, совершенного накануне Российской Федерацией.
18 марта 2014 г. руководителями России было публично совершено нарушение трех заповедей Божиих: не укради; не говори ложного свидетельства на ближнего твоего; не желай дома ближнего твоего ... (и ) ничего, что у ближнего твоего (Исход 20:15-17). Следствием вооруженной агрессии российских властей против Украины уже также стало кровопролитие – убийство сепаратистами украинского активиста в Донецке, убийство крымского татарина и украинского военнослужащего в Крыму.
Подстрекаемые и поддерживаемые из России провокаторы сеют смуту и призывают к сепаратизму, разжигают гражданский конфликт в восточных и южных областях Украины. В Крыму верных присяге украинских военнослужащих, членов их семей подвергают непрерывному давлению, их запугивают, в том числе с использованием оружия.
В оккупированном Крыму бесследно исчезают общественные активисты. Те, кто находился в заложниках оккупантов и был отпущен, свидетельствуют о жестоком, бесчеловечном обращении, постоянных унижениях, угрозах убийством, имитациях расстрела. За все это также несет ответственность лично российское руководство.
В выступлении 18 марта в Кремле Президент России В. Путин использовал средство дьявола – смешал правду с ложью. Убежден, что полуправда, которую из уст главы российского государства слышал весь мир, хуже откровенной лжи – как скрытый в пище яд более опасен, чем явная отрава.
Считая распад тоталитарного СССР «трагическим событием» он не сказал, что в Украине, в том числе в Крыму и Севастополе, большинство людей 1 декабря 1991 г. на открытом референдуме без всякого принуждения поддержали независимость Украины. Также он ни словом не обмолвился об обязательствах не только уважать, но и гарантировать территориальную целостность, суверенитет и неприкосновенность границ Украины, взятых на себя Российской Федерацией по Будапештскому меморандуму 1994 г. и Договору о дружбе 1997 г.
Оккупировав и аннексировав Крым, руководство России, по сути, поставило под сомнение всю систему международного права. Теперь, по мнению российских властей, любой спор «в зоне интересов» Кремля можно решать военной силой и другими средствами давления – не считаясь с самыми принципами права и справедливости, межгосударственными и международными соглашениями, мнением мирового сообщества.
Господин Путин косвенно это признает и сам, указывая на то, что в прошлом Россия была вынуждена, в силу своей экономической и политической слабости, подписывать соответствующие договоры и брать на себя обязательства. Исходя из логики и видя действия, теперь, когда Кремль почувствовал себя сильным, он может позволить себе отвергать все обязательства и действовать по своему усмотрению.
Мотивируя агрессию против Украины, Президент России апеллирует к общему историческому прошлому наших государств и народов. Но в разное время под российской властью, кроме Украины, находились еще ряд государств – Беларусь, страны Балтии, Польша, Финляндия, Молдова, страны Закавказья и Средней Азии. Судя по всему, от российского руководства теперь можно ожидать не только вторжения в юго-восточную Украину, но и в любую из этих стран. Ведь там, как и в Украине, есть этнические русские и русскоязычные люди, «защитой интересов» которых Кремль готов оправдывать свое захватничество.
Владимир Путин официально стал использовать такие определения, как «русский мир», «историческая Россия», «русские – разделена нация», «мы с украинцами – один народ». Все это, вместе с ностальгией по былому государственному величию и стремлением реванша за распад СССР, является точной копией идеологии и риторики фашистских режимов ХХ века, в частности в Германии и Италии.
Наглядным подтверждением этой идейной связи является также антиукраинская истерия, развернутая в российских СМИ. Месяцами выливая на русский народ полуправду и откровенную ложь о событиях в Украине, одновременно блокируя доступ к любой альтернативной точке зрения, российские власти, как когда-то и власть фашистских государств, обманули народ, который сейчас ее преступные действия в большинстве своем приветствует и одобряет.
История напоминает, что аншлюс Австрии и захват Судет состоялись также под лозунгами «единения народа», «защиты национальных интересов», «восстановления справедливости». Там тоже под дулами оружия проводились «референдумы», которые давали нужные захватчикам результаты. Но после «мирного» завоевания началась кровавая Вторая мировая война, потому что политика умиротворения агрессора всегда приводит не к миру, а к ощущению безнаказанности у агрессора и желанию двигаться дальше.
Именно поэтому прежде всего обращаюсь ко всему украинскому народу: на нашу Родину вероломно напал враг, который оккупировал часть Украины и стремится вообще уничтожить нашу государственность и независимость, вернуть нас в имперское кремлевское иго. Поэтому священный долг каждого – помогать защищать от агрессора наш общий украинский дом.
Мы должны сплотиться, потому что только в единстве – сила народа. Действия представителей украинского государства могут вызвать критику, но следует помнить: оккупационная власть не позволит никакой критики.
Пример многих народов свидетельствует – сплоченность и самоотверженная борьба в обороне родного дома обеспечивала победу даже над значительно более многочисленным и сильным агрессором. Ведь Бог не в силе – Бог в правде.
Выражаю солидарность со всеми, кто бесстрашно уже стал против агрессора. Большое уважение и почтение мужественному крымско-татарскому народу, который в условиях оккупации сохраняет преданность единству Украины. Благодарен за мужество архиепископу Клименту, духовенству и верным Крымской епархии Киевского Патриархата – наша Церковь будет делать все возможное, чтобы поддержать их и защитить их права.
Еще раз повторю слова, сказанные неоднократно от имени нашей Церкви в эти дни: украинский народ не имеет и не должен иметь никакой ненависти или вражды к русскому народу, даже в условиях военной агрессии против нашего государства. Мы желаем, и я убежден – в будущем будем иметь дружественные и равноправные отношения между независимой Украиной и демократической Россией на основе взаимного уважения суверенитета и невмешательства во внутренние дела друг друга.
Вновь обращаюсь к международному сообществу: время заявлений о глубокой обеспокоенности давно прошло, настало время действий. Поэтому приветствую скорейшее подписание соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС, предоставление Украине перспективы членства в Европейском Союзе – как гарантии мира не только в нашей стране, но и во всей Европе.
Сейчас решается не только судьба Украины, но и судьба всего мира. Человечество стоит на распутье: вернуться в эпоху, когда отношения между народами выясняются не на основе права и справедливости, а силой оружия и ценой миллионных жертв, – или вместе остановить циничного агрессора и этим спасти мир от худшего. Поэтому все международные институты безопасности: ООН, ОБСЕ, НАТО, а также страны-гаранты по Будапештскому меморандуму должны принять все меры для прекращения агрессии России против Украины. Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божьими!
Дорогие братья и сестры!
В эти тяжелые дни еще раз хочу засвидетельствовать – Киевский Патриархат с украинским народом. Мы молимся Богу и просим защитить наше государство и народ от нашествия иноплеменников, просим Господа невидимой силой укрепить Украину в борьбе за правду, свободу и мир.
Призываю всех верующих к такой молитве и твердо уверен, что в этой борьбе победит украинский народ.
Пусть Бог благословит наше государство, наши мужественные вооруженные силы и весь украинский народ!
Филарет,
Патриарх Киевский и всея Руси – Украины
19 марта 2014 г.
http://www.cerkva.info/ru/news/patriarkh/4574-patr-zvernennia-anshlius-krym.html
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
з приводу російської анексії Криму
Дорогі брати і сестри!
Шановні співвітчизники!
Покликання Церкви – свідчити про правду. Тому необхідно дати моральну оцінку анексії, чи краще сказати – аншлюсу Криму, напередодні здійсненого Російською Федерацією.
18 березня 2014 р. керівниками Росії було публічно вчинено порушення трьох заповідей Божих: не кради; не говори неправдивого свідчення на ближнього твого; не бажай дому ближнього твого... (і) нічого, що у ближнього твого (Вихід 20:15-17). Наслідком збройної агресії російської влади проти України також вже стало кровопролиття – вбивство сепаратистами українського активіста у Донецьку, вбивство кримського татарина та українського військовослужбовця у Криму.
Підбурювані та підтримувані з Росії провокатори сіють смуту і закликають до сепаратизму, розпалюють громадянський конфлікт у східних та південних областях України. В Криму вірних присязі українських військовослужбовців, членів їхніх родин піддають безперервному тиску, їх залякують, в тому числі з використанням зброї.
В окупованому Криму безвісти зникають громадські активісти. Ті, хто перебував у заручниках окупантів та був відпущений, свідчать про жорстоке, нелюдське поводження, постійні приниження, погрози вбивством, імітації розстрілу. За все це також несе відповідальність особисто російське керівництво.
У виступі 18 березня в Кремлі Президент Росії В. Путін використав засіб диявола – змішав правду з неправдою. Переконаний, що напівправда, яку з вуст глави російської держави чув весь світ, гірша за відверту неправду – як схована в їжу отрута є більш небезпечною, ніж отрута явна.
Вважаючи розпад тоталітарного СРСР «трагічною подією» він не сказав, що в Україні, в тому числі в Криму і Севастополі, більшість людей 1 грудня 1991 р. на відкритому референдумі без жодного примусу підтримали незалежність України. Також він жодним словом не згадав про зобов’язання не тільки поважати, але і гарантувати територіальну цілісність, суверенітет і недоторканість кордонів України, взяті на себе Російською Федерацією за Будапештським меморандумом 1994 р. та Договором про дружбу 1997 р.
Окупувавши і анексувавши Крим, керівництво Росії по суті поставило під сумнів всю систему міжнародного права. Відтепер, на думку російської влади, будь-яку суперечку «в зоні інтересів» Кремля можна вирішувати військовою силою та іншими засобами тиску – не рахуючись з самими принципами права і справедливості, з міждержавними та міжнародними угодами, думкою світового співтовариства.
Пан Путін опосередковано це визнає і сам, вказуючи на те, що в минулому Росія була ніби вимушена, через свою економічну та політичну слабкість, підписувати відповідні договори та брати на себе зобов’язання. Виходячи з логіки та бачачи дії, тепер, коли Кремль відчув себе сильним, він може дозволити собі відкидати всі зобов’язання та діяти на власний розсуд.
Мотивуючи агресію проти України, Президент Росії апелює до спільного історичного минулого наших держав і народів. Але ж у різний час під російською владою, окрім України, перебували ще низка держав – Білорусь, країни Балтії, Польща, Фінляндія, Молдова, країни Закавказзя та Середньої Азії. Судячи з усього, від російського керівництва тепер можна очікувати не лише вторгнення у південно-східну Україну, але і в будь-яку з цих країн. Адже там, як і в Україні, є етнічні росіяни та російськомовні люди, «захистом інтересів» яких Кремль готовий виправдовувати своє загарбництво.
Володимир Путін офіційно почав використовувати такі визначення, як «русский мир», «історична Росія», «росіяни – розділена нація», «ми з українцями – один народ». Все це, разом з ностальгією за минулою державною величчю та прагненням реваншу за розпад СРСР, є точною копією ідеології та риторики фашистських режимів ХХ століття, зокрема у Німеччині та Італії.
Наочним підтвердженням цього ідейного зв’язку є також антиукраїнська істерія, розгорнута у російських ЗМІ. Місяцями виливаючи на російський народ напівправду та відверту брехню про події в Україні, водночас блокуючи доступ до будь-якої альтернативної точки зору, російська влада, як колись і влада фашистських держав, обдурила власний народ, який зараз її злочинні дії в більшості своїй вітає та схвалює.
Історія нагадує, що аншлюс Австрії і загарбання Судет відбулися також під гаслами «єднання народу», «захисту національних інтересів», «відновлення справедливості». Там теж під дулами зброї проводилися «референдуми», які давали потрібні загарбникам результати. Але після «мирного» загарбання розпочалася найкривавіша ІІ Світова війна, бо політика умиротворення агресора завжди приводить не до миру, а до відчуття безкарності у агресора і бажання рухатися далі.
Саме тому найперше звертаюся до всього українського народу: на нашу Батьківщину віроломно напав ворог, який окупував частину України та прагне взагалі знищити нашу державність і незалежність, повернути нас у імперське кремлівське ярмо. Тому священний обов’язок кожного – допомагати боронити від нападника наш спільний український дім.
Ми повинні згуртуватися, бо лише у єдності – сила народу. Дії представників української держави можуть викликати критику, але слід пам’ятати: окупаційна влада не дозволить ніякої критики.
Приклад багатьох народів свідчить – згуртованість та самовіддана боротьба в обороні рідного дому забезпечувала перемогу навіть над значно численнішим і сильнішим агресором. Адже Бог не в силі – Бог у правді.
Висловлюю солідарність з усіма, хто безстрашно вже став проти агресора. Велика повага і шана мужньому кримськотатарському народу, який в умовах окупації зберігає відданість єдності України. Вдячний за мужність архієпископу Клименту, духовенству і вірним Кримської єпархії Київського Патріархату – наша Церква робитиме все можливе, щоби підтримати їх та захистити їхні права.
Ще раз повторю слова, сказані неодноразово від імені нашої Церкви у ці дні: український народ не має і не повинен мати жодної ненависті чи ворожнечі до російського народу, навіть в умовах військової агресії проти нашої держави. Ми хочемо, і я переконаний – у майбутньому будемо мати дружні та рівноправні відносини між незалежною Україною і демократичною Росією на основі взаємної поваги до суверенітету та невтручання у внутрішні справи одне одного.
Знову звертаюся до міжнародного співтовариства: час заяв про глибоку стурбованість давно минув, настав час дій. Тому вітаю якнайшвидше підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, надання Україні перспективи членства у Європейському Союзі – як гарантії миру не лише в нашій державі, але і в цілій Європі.
Зараз вирішується не лише доля України, але і доля всього світу. Людство стоїть на роздоріжжі: повернутися в епоху, коли відносини між народами з’ясовуються не на основі права і справедливості, а силою зброї та ціною мільйонних жертв, – або разом зупинити цинічного агресора і цим врятувати світ від найгіршого. Тому всі міжнародні інституції безпеки: ООН, ОБСЄ, НАТО, а також країни-гаранти за Будапештським меморандумом повинні вжити всіх заходів для припинення агресії Росії проти України. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться!
Дорогі брати і сестри!
У ці важкі дні ще раз хочу засвідчити – Київський Патріархат з українським народом. Ми молимося до Бога і просимо захистити нашу державу і народ від нашестя чужинців, просимо Господа невидимою силою зміцнити Україну в боротьбі за правду, свободу і мир.
Закликаю всіх віруючих до такої молитви і твердо впевнений, що у цій боротьбі переможе український народ.
Нехай Бог благословить нашу державу, наші мужні збройні сили і весь український народ!
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України.
19 березня 2014 року.
http://www.cerkva.info/uk/news/patriarkh/4574-patr-zvernennia-anshlius-krym.html
Обращение Украинского Патриарха по поводу аншлюса Крыма (на русском языке).
Обращение Патриарха Киевского и всея Руси-Украины Филарета
по поводу российской аннексии Крыма
Дорогие братья и сестры!
Уважаемые соотечественники!
Призвание Церкви – свидетельствовать об истине. Поэтому необходимо дать моральную оценку аннексии, или лучше сказать – аншлюсу Крыма, совершенного накануне Российской Федерацией.
18 марта 2014 г. руководителями России было публично совершено нарушение трех заповедей Божиих: не укради; не говори ложного свидетельства на ближнего твоего; не желай дома ближнего твоего ... (и ) ничего, что у ближнего твоего (Исход 20:15-17). Следствием вооруженной агрессии российских властей против Украины уже также стало кровопролитие – убийство сепаратистами украинского активиста в Донецке, убийство крымского татарина и украинского военнослужащего в Крыму.
Подстрекаемые и поддерживаемые из России провокаторы сеют смуту и призывают к сепаратизму, разжигают гражданский конфликт в восточных и южных областях Украины. В Крыму верных присяге украинских военнослужащих, членов их семей подвергают непрерывному давлению, их запугивают, в том числе с использованием оружия.
В оккупированном Крыму бесследно исчезают общественные активисты. Те, кто находился в заложниках оккупантов и был отпущен, свидетельствуют о жестоком, бесчеловечном обращении, постоянных унижениях, угрозах убийством, имитациях расстрела. За все это также несет ответственность лично российское руководство.
В выступлении 18 марта в Кремле Президент России В. Путин использовал средство дьявола – смешал правду с ложью. Убежден, что полуправда, которую из уст главы российского государства слышал весь мир, хуже откровенной лжи – как скрытый в пище яд более опасен, чем явная отрава.
Считая распад тоталитарного СССР «трагическим событием» он не сказал, что в Украине, в том числе в Крыму и Севастополе, большинство людей 1 декабря 1991 г. на открытом референдуме без всякого принуждения поддержали независимость Украины. Также он ни словом не обмолвился об обязательствах не только уважать, но и гарантировать территориальную целостность, суверенитет и неприкосновенность границ Украины, взятых на себя Российской Федерацией по Будапештскому меморандуму 1994 г. и Договору о дружбе 1997 г.
Оккупировав и аннексировав Крым, руководство России, по сути, поставило под сомнение всю систему международного права. Теперь, по мнению российских властей, любой спор «в зоне интересов» Кремля можно решать военной силой и другими средствами давления – не считаясь с самыми принципами права и справедливости, межгосударственными и международными соглашениями, мнением мирового сообщества.
Господин Путин косвенно это признает и сам, указывая на то, что в прошлом Россия была вынуждена, в силу своей экономической и политической слабости, подписывать соответствующие договоры и брать на себя обязательства. Исходя из логики и видя действия, теперь, когда Кремль почувствовал себя сильным, он может позволить себе отвергать все обязательства и действовать по своему усмотрению.
Мотивируя агрессию против Украины, Президент России апеллирует к общему историческому прошлому наших государств и народов. Но в разное время под российской властью, кроме Украины, находились еще ряд государств – Беларусь, страны Балтии, Польша, Финляндия, Молдова, страны Закавказья и Средней Азии. Судя по всему, от российского руководства теперь можно ожидать не только вторжения в юго-восточную Украину, но и в любую из этих стран. Ведь там, как и в Украине, есть этнические русские и русскоязычные люди, «защитой интересов» которых Кремль готов оправдывать свое захватничество.
Владимир Путин официально стал использовать такие определения, как «русский мир», «историческая Россия», «русские – разделена нация», «мы с украинцами – один народ». Все это, вместе с ностальгией по былому государственному величию и стремлением реванша за распад СССР, является точной копией идеологии и риторики фашистских режимов ХХ века, в частности в Германии и Италии.
Наглядным подтверждением этой идейной связи является также антиукраинская истерия, развернутая в российских СМИ. Месяцами выливая на русский народ полуправду и откровенную ложь о событиях в Украине, одновременно блокируя доступ к любой альтернативной точке зрения, российские власти, как когда-то и власть фашистских государств, обманули народ, который сейчас ее преступные действия в большинстве своем приветствует и одобряет.
История напоминает, что аншлюс Австрии и захват Судет состоялись также под лозунгами «единения народа», «защиты национальных интересов», «восстановления справедливости». Там тоже под дулами оружия проводились «референдумы», которые давали нужные захватчикам результаты. Но после «мирного» завоевания началась кровавая Вторая мировая война, потому что политика умиротворения агрессора всегда приводит не к миру, а к ощущению безнаказанности у агрессора и желанию двигаться дальше.
Именно поэтому прежде всего обращаюсь ко всему украинскому народу: на нашу Родину вероломно напал враг, который оккупировал часть Украины и стремится вообще уничтожить нашу государственность и независимость, вернуть нас в имперское кремлевское иго. Поэтому священный долг каждого – помогать защищать от агрессора наш общий украинский дом.
Мы должны сплотиться, потому что только в единстве – сила народа. Действия представителей украинского государства могут вызвать критику, но следует помнить: оккупационная власть не позволит никакой критики.
Пример многих народов свидетельствует – сплоченность и самоотверженная борьба в обороне родного дома обеспечивала победу даже над значительно более многочисленным и сильным агрессором. Ведь Бог не в силе – Бог в правде.
Выражаю солидарность со всеми, кто бесстрашно уже стал против агрессора. Большое уважение и почтение мужественному крымско-татарскому народу, который в условиях оккупации сохраняет преданность единству Украины. Благодарен за мужество архиепископу Клименту, духовенству и верным Крымской епархии Киевского Патриархата – наша Церковь будет делать все возможное, чтобы поддержать их и защитить их права.
Еще раз повторю слова, сказанные неоднократно от имени нашей Церкви в эти дни: украинский народ не имеет и не должен иметь никакой ненависти или вражды к русскому народу, даже в условиях военной агрессии против нашего государства. Мы желаем, и я убежден – в будущем будем иметь дружественные и равноправные отношения между независимой Украиной и демократической Россией на основе взаимного уважения суверенитета и невмешательства во внутренние дела друг друга.
Вновь обращаюсь к международному сообществу: время заявлений о глубокой обеспокоенности давно прошло, настало время действий. Поэтому приветствую скорейшее подписание соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС, предоставление Украине перспективы членства в Европейском Союзе – как гарантии мира не только в нашей стране, но и во всей Европе.
Сейчас решается не только судьба Украины, но и судьба всего мира. Человечество стоит на распутье: вернуться в эпоху, когда отношения между народами выясняются не на основе права и справедливости, а силой оружия и ценой миллионных жертв, – или вместе остановить циничного агрессора и этим спасти мир от худшего. Поэтому все международные институты безопасности: ООН, ОБСЕ, НАТО, а также страны-гаранты по Будапештскому меморандуму должны принять все меры для прекращения агрессии России против Украины. Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божьими!
Дорогие братья и сестры!
В эти тяжелые дни еще раз хочу засвидетельствовать – Киевский Патриархат с украинским народом. Мы молимся Богу и просим защитить наше государство и народ от нашествия иноплеменников, просим Господа невидимой силой укрепить Украину в борьбе за правду, свободу и мир.
Призываю всех верующих к такой молитве и твердо уверен, что в этой борьбе победит украинский народ.
Пусть Бог благословит наше государство, наши мужественные вооруженные силы и весь украинский народ!
Филарет,
Патриарх Киевский и всея Руси – Украины
19 марта 2014 г.
http://www.cerkva.info/ru/news/patriarkh/4574-patr-zvernennia-anshlius-krym.html
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-03-20 01:20 am (UTC)"После вхождения в состав России в Крыму будет действовать российская Конституция. Также на Крым будет распространяться действие других российских законов. В соответствии с них будет осуществляться и призыв к российской армии", - сказал Аксенов.
Он признал, что с 2016 г. место службы крымских призывников не будет ограничиваться полуостровом. "Никакого различия здесь не будет, призывники будут служить по всей стране, в том числе и в Дагестане, и в Чечне и вообще на Северном Кавказе", - заявил Аксенов.
Крымчане "попали" - в Украине призыв на срочную службу вообще отменен
no subject
Date: 2014-03-20 08:33 am (UTC)Забавно читать обвинения в сепаратизме от сепаратиста.