Велика енциклопедія і норма

Оригинал взят у maksymus в Велика енциклопедія і норма

 
Янукович підписав указ, яким доручив підготувати і в наступні 2013-2020 рр. видати «Велику українську енциклопедію». У добу інтернету це спершу може викликати посмішку, бо великі національні енциклопедії створювалися за зовсім інших обставин і з іншими цілями. І нині вони, виконавши призначення, поступаються електронним універсальним довідникам, що постійно поповнюються в режимі онлайн. Скажімо, «Британська ениклопедія», видання з понад двохсотрічною історією, нещодавно витримала останню паперову редакцію; з 2010 року «Британіка» виходитиме тільки в електронній формі. Коли є доступ до всесвітньої мережі, придбати багатотомник можна хіба що задля речей статусного характеру. Тобто поважного вигляду корінців авторитетного видання, яке слугувало б прикрасою інтер’єру. Навіть у загальних залах бібліотек користь од паперових енциклопедій уже сумнівна, коли поруч стоїть комп’ютер.

( Енциклопедія як символ зрілості. Правопис )

А от тепер вкинута ідея видання енциклопедії. Щоб це була не просто розтрата бюджету, а щось варте зусиль, видання має бути ідеально вичитане. Воно має слугувати прикладом не тільки поточного стану українських досліджень усього на світі, а й зразково фіксувати норму. Тут не може бути редакційного «бачення», але виключно суспільний консенсус. Починати видавати велику енциклопедію, розраховану на десятиліття, в очікуванні правописних змін це справжнє божевілля. Значить, або зміни правопису нас спіткають уже цього року з гучним супроводом риторики «покращення», або відкладатимуться на невизначений період після 2020 року, тобто назавжди.